Вічний вогонь Менори

0
9

У Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара вшанували пам’ять жертв Бабиного Яру. 29-30 вересня 1941 року в урочищі нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва.

Під час німецької окупації упродовж 1941-1943 років у Бабиному та Дрогобицькому Ярах німецькі окупанти проводили масові розстріли мирного населення і військовополонених; євреїв та циган, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів ОУН та інших осіб. Ці трагедії є спільними для всіх, хто живе в Україні. Вони не мають національних ознак чи терміну давності. Наш обов’язок – не лише пам’ятати загиблих, але й не дати забути ці трагічні події молодому поколінню. Тому на зустріч були запрошені вихованці морського коледжу.

Говорили про  Бабин Яр та уроки, які слід винести з цієї трагедії. Представниця Українського центру вивчення історії Голокосту Ольга Лімонова під час скайп-зустрічі розповіла особливі факти цієї трагедії, зауважила на світоглядних речах, причинах виникнення таких страшних явищ, а також акцентувала увагу на тому, як сьогодні в Україні та світі вшановують жертв геноциду.

В’ячеслав Дзюбенко, магістрант Херсонського державного університету, навів історії людей – учасників та очевидців подій; зазначив, чому деякі українці брали участь у голокості єврейського населення.

Вихованці морехідного коледжу зачитали свідчення очевидців – тих, кому вдалося врятуватися від загибелі. Це було дуже хвилююче. Було зроблено невеликий огляд літератури – наукових студій, книг спогадів, художніх творів, присвячених Голокосту.

Згадали під час заходу про тих людей, які, ризикуючи своїм життям, рятували представників єврейського народу від загибелі. Таких людей сьогодні ми називаємо Праведниками народів світу. У Бабиному Яру та поблизу нього встановлено 25 пам’ятників, бо ми повинні пам’ятати, що це – трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей.
Бабин Яр – це наша спільна трагедія!